Сьогодні семикласники побували на Пагорбі Слави. Він зустрів нас тишею, яка говорить більше, ніж будь-які слова. Особливо вразила інсталяція із згорілих соняхів — символ, що пронизує до самого серця. Чорні, обвуглені стебла нагадують про Іловайську трагедію — про ті дні, коли соняшникові поля стали свідками страшних подій. Вони більше не тягнуться до сонця, але ніби мовчки свідчать про біль, втрати і незламність. Стоячи поруч, відчуваєш не лише сум, а й глибоку повагу. До тих, хто віддав своє життя, до тих, хто вистояв, і до тих, хто пам’ятає. Ці соняхи — не просто мистецький образ, а нагадування про ціну свободи.

Екскурсія залишила після себе тихий слід у серці. Вона не про гучні емоції — вона про осмислення, вдячність і пам’ять, яку ми маємо берегти.